Цікаво для вчителів

 

Педагогічний такт,конфлікти з учнями,їх причини.

      Шляхи і способи виходу з конфліктної ситуації.

      У рамках навчально-виховного процесу будь-якого навчального закладу предметом посиленої уваги залишаються поведінкові конфлікти, невиконання домашнього завдання, емоційно-особистісне зіткнення педагога і вихованця. Інакше кажучи, в сучасній школі конфлікти стали звичайною справою. Сама структура побудови сучасної масової школи  за принципом супідрядності і протиставлення (тобто «вчитель-учень», «старший - молодший», «встигаючий - невстигаючий» тощо) стимулює дитячу конфліктність. Крім того, учні «несуть» у школу в трансформованому вигляді всі соціальні протиріччя нашого суспільства. Ці суперечності породжують брутальність, жорстокість, хамство, озлобленість у групових та міжособистісних стосунках школярів. Тому джерела багатьох злочинів,проявів асоціальної поведінки серед молоді треба шукати в шкільній системі освіти і виховання.

Конфлікти супроводжуються нерозумінням,стресами,відчуттям незадоволеності. То чи потрібно витрачати частину свого життя на з’ясування стосунків?Чи,може,краще навчитися спілкуватися, не створюючи конфліктних ситуацій? Конфлікт у школі,яким би він не був,- між учителями або між учнем і вчителем – не сприяє навчально-виховному процесу. І чим менше виникає конфліктів,тим краще розуміють одне одного вчителі  учні,тим теплішими й більш довірчими є їхні взаємини.

Які асоціації викликає в нас слово «конфлікт»? Що ви відчували під час конфлікту?

Опитування вчителів показало,що такими відчуттями є:

o   Гнів,

o   Образа;

o   Нерозуміння;

o   Ворожість.

Конфлікт виникає переважно через суб’єктивні причини,що залежать від особистісних характеристик та індивідуального поводження керівника й вихованців.

Спочатку ми розглянемо питання : Що таке конфлікт?

Конфлікт – невід’ємна частина життя. Ключ до взаємовигідного розв’язання конфлікту полягає в тому, щоб задовільнити обидві сторони шляхом взаємного толерантного ставлення, досягти компромісу. Отже, всім нам треба прагнути толерантності у стосунках.

 

ОЗНАКИ ТОЛЕРАНТНОЇ ЛЮДИНИ

·         Добре співпрацює з іншими на засадах партнерства.

·         Готова змиритися з думками інших.

·         Поважає людську гідність.

·         Поважає права інших.

·         Сприймає іншого таким,яким він є насправді.

·         Здатна поставити себе на місце іншого.

·         Поважає право бути іншим.

·         Визнає розмаїття.

·         Визнає рівність інших.

·         Терпима до чужих думок, вірувань, поведінки.

·         Відмовляється від домінування й насильства.

 

ВИСЛОВИ ДЛЯ ЗАПОБІГАННЯ КОНФЛІКТУ

·         Мені так не здається…

·         Я важаю по – іншому…

·         У мене інша точка зору…

·         Я дозволю собі не погодитися з вами…

·         Мені хотілося б висловити свою незгоду…

·         Дякуємо за увагу. Слово надається другій групі…

 

НАЙПОШИРЕНІШІ ПРИЧИНИ ВИНИКНЕННЯ СКЛАДНИХ ПЕДАГОГІЧНИХ КОНФЛІКТІВ ВЗАЄМОДІЇ «ВЧИТЕЛЬ- УЧЕНЬ»

1.      Нездатність прогнозувати учителем поведінку учнів на уроці (невстигання у часі, роздратованість, подолати конфлікт).

2.      Намагання вчителя зберегти свій соціальний статус за рахунок зниження статусу учня.

3.      Оцінювання вчителем не окремого вчинку, а особистості учня (роззява,нахаба)

4.      Намагання суворо покарати учня, мотивуючи це тим, що зайва суворість не зашкодить.

5.      Субєктивне оцінювання дітей і його наслідки.

6.      Нездатність до самоконтролю.

 

Кожна помилка вчителя при вирішенні конфліктів травмує учнів, вселяє недовіру до нього, порушує систему взаємин між учителем і учнями. У педагога виникає глибокий стресовий стан, незадоволення своєю працею, нездорове усвідомлення залежності професійного самопочуття від поведінки учнів.

 

НА ДУМКУ ВЧИТЕЛІВ, КОНФЛІКТИ ТИПУ «ВЧИТЕЛЬ-УЧЕНЬ» виникають через:

·         Порушення дисципліни на уроці;

·         Невиконання домашнього завдання;

·         Неповагу до вчителя;

·         Недоброзичливі відносини між учнями.

 

НА ДУМКУ УЧНІВ, ПРИЧИНАМИ ЇХНІХ КОНФЛІКТІВ З УЧИТЕЛЯМИ Є:

·         Пропуск уроків, непідготовлене домашнє завдання;

·         Нецікаве проведення уроку вчителем;

·         Наявність «мазунчиків» у вчителів;

·         Необєктивність при оцінені знань;

·         Образи зі сторонни вчителя, грубість і нестриманість.

 

Конфлікти завжди існували, існують і будуть існувати. Не зважаючи на те, з чиєї ініціативи відбувся конфлікт, учня чи вчителя, вчитель не повинен боятися конфлікту. Головне правильно розпланувати поведінку в конфліктній ситуації. І найважливіше – педагогічний такт учителя. У конфліктній ситуації головним для педагога є виведення учня на діалог.

Педагогічний діалог – це пік конфлікту, особливий стан єднання педагога та учня. Коли ви почуєте з уст дитини її незадоволення,тоді ви зможете знайти вихід із конфліктної ситуації тому, що ви будете знати її причину.

Багато конфліктів виникає з приводу невиконання домашніх завдань, поганої успішності,неготовності виправити власну помилку. Так звані конфлікти діяльності. Хорошою тактикою у таких конфліктах є надання учневі можливості довчити, перекласти,надати додаткову інформацію, піти на компроміс з обов’язковим врахуванням інтересів,потреб та аргументів учня.

Конфлікти поведінки та вчинків виникають із приводу порушення правил поведінки у школі. Їх значно складніше вирішувати,оскільки в них втягуються «важкі» учні. Для вирішення таких конфліктних ситуацій вчитель і вихователь повинен пам’ятати про об’єктивність.

 

ЧИННИКИ,ЯКІ ПРОВОКУЮТЬ КОНФЛІКТ:

·         Погрози («не будеш добре себе вести – виженуть зі школи»);

·         Негативна критика («як можна бути таким неорганізованим»);

·         Образи («ти просто роззява,чого можна від тебе чекати»

·         Зміна теми («це дуже цікаво,але давай поговоримо про твою поведінку»)

·         Накази («я даю тобі два тижні,щоб виправити оцінку і стати слухняним»)

Учні сприймають негативні зауваження як вияв недоброзичливості зі сторони вчителів і відповідають грубістю,пустощами. Розв’язанням таких конфліктів  демонстрація педагогом миролюбних намірів.

            Найважчими є конфлікти взаємин. Вони найбільш тривалі й виникають на грунті недоброзичливих стосунків (антипатія) як наслідок постійних попередніх конфліктів діяльності і поведінки. Виправлення їх є випробуванням професіоналізму педагога, оскільки він повинен стати вище почуттів образи,неприязні та показати учневі культуру,шляхетність у стосунках. Це ситуація,в якій учитель відверто визнає свої помилки,вибачається пропонує забути образи. Дуже важливо в таких конфліктних ситуаціях вдало вибрати час та місце для розмови Розмова по «гарячих слідах» приречена на невдачу. Розмова з учнем на очах у класу викликає в нього бажання продемонструвати сміливість і незалежність.

            Отже,вчитель для вирішення конфліктної ситуації повинен спрямувати свою активність на краще розуміння співрозмовника. У конфліктній ситуації вчитель мусить бачити проблему з обох сторін,тому що попередження та вирішення конфліктів значною мірою залежить від педагогічної майстерності вчителя.

 

Самооцінка «МУДРОЇ ПОВЕДІНКИ» у конфлікті

Тест для вчителя

позиція

оцінка

позиція

1

«Відкритість розуму». Ви налаштовані на розуміння доказів і аргументів опонента

5 4321

Ви ніколи не прагнете зрозуміти свого опонента

2

Позитивне ставлення до опонента

5 4321

Негативне ставлення до опонента

3

Раціональне мислення. Ви контролюєте свої емоції

5 4321

Ви піддаєтесь емоційному впливу

4

Ви не робите ставку на однобічний виграш,а орієнтуєтеся на рівність і співпрацю

5 4321

Ви прагнете однобічного виграшу

5

Терпимість. Ви знаєте право людей бути такими,як вони є

5 4321

Ви нестерпимі до опонента,вас дратують емоції,його позиція точка зору,що не збігається з вашою

Проаналізуйте свої дії за п’ятьма позиціями «мудрої поведінки» в конфліктах й оцініть їх.

Оцінка результатів:

Відхилення вліво від показника «3» за середнім арифметичним за всіма позиціями свідчить про те,що ви маєте достатні ознаки «мудрої поведінки» у конфлікті.

Відхилення вправо від обраного показника свідчить про те,що ви не маєте достатніх ознак  «мудрої поведінки» у конфлікті. Вам необхідно звернутися до технологій раціональної поведінки в конфлікті й зайнятися тренуваннями.

 

Спілкування з важкими батьками.

 Як не дати загнати себе в кут.

 

Найголовніша формула успіху – знання,

як спілкуватися з людьми

Т.Рузвельт.

 

Кожен учитель розуміє вираз «важкі батьки», тому що педагоги точно знають, що не тільки діти можуть бути важкими. Іноді мами і тата скандалять, іноді телефонують у такий час, коли і близькі люди зателефонувати не наважаться. Є такі батьки, які вимагають, щоб ви ставилися, до їхньої дитини особливо уважно або ставили тільки високі бали. Як правильно поводитися вчителю, спілкуючись з батьками, які часом поводяться так, що їхня поведінка заводить у глухий кут? Поговоримо і знайдемо гарні й правильні рішення.

Ситуація: Розгніваний батько практично вривається в клас або вчительську. Він гнівно вигукує різкі фрази, звертаючись до вас, можливо, навіть ображає вас або школу. Ви не очікували такого нападу, не розумієте, у чому справа. Як з гідністю обернути подубну ситуацію на свою користь.

Справа відбувається при дітях? Головне завдання – відвести розгніваного батька подалі від дитячих очей і вух. Але що робити, якщо такий батько абсолютно не чує? Розмовляти варто тільки короткими фразами, спокійним, але в той жде час досить гучним і впевненим голосом.

-         Пройдемо зі мною. Говорити ми будемо в іншому місці.

-         Або ось так:Вийдемо звідси. Зараз ми підемо в учительську і там спокійно поговоримо.

Агресивні люди поводяться напористо, але вони не очікують від вас спокійної впевненості у відповідь.

            А що робити, якщо тато продовжує кип’ятитися, і ви не можете вивести його з «поля бою»?Різко поверніться спиною і йдіть геть. Як правило, приголомшений нападник мимоволі буде змушений піти за вами. І тут вже позиції змінюються. Він бачить вашу спину, але не обличчя. У вас є час прийти до тями, а його позиція нападника перетворюється на залежну.

Але  от ви пішли від дітей і тепер вам необхідно брати ситуацію в свої руки. Якщо ви маєте справу з агресивним співрозмовником,то вибирайте правильне місце для переговорів. Не заганяйте себе в кут своїми руками. Ззаду у вас завжди повинен бути шлях до відступу. Тобто, якщо батько буде продовжувати наступати на вас,ззаду не повинна виявитися стіна або глухий кут. Позиції повинні бути «на рівних». Тому краще розмовляти стоячи. Потік негативу не припиняється,але ви не чуєте ніяких конструктивних запитань чи ідей? Тоді скористайтеся гарним прийомом: скажіть, що вам потрібно ненадовго піти. Цей прийом допомагає збентежити співрозмовника. Той втрачає грунт під ногами, адже ви йдете, і йому якийсь час буде просто ні на кого нападати. Коли ви повернетеся, його запал уже достатньо спаде, і можна переходити до конструктивної розмови, вести яку вже буде те ви. За час вашої відсутності ви зможете продумати свої питання, які повинні бути чіткими і зрозумілими. Не варто говорити агресору, що з вами не можна розмовляти в такому тоні, що туту школа і т. ін. Краще сказати, що ви бачите, як він розгніваний і вам потрібно дізнатися причину. Але попросіть його припинити кричати і спокійно розповісти, у чому справа.              Маленький секрет: приходячи до школи, батько відчуває все те, що він переживав у дитинстві, коли був школярем. І якщо він раніше боявся вчителів, виступи біля дошки, повернення батьків зі зборів, то, змушений приходити до школи з приводу своєї дитини, він, уже дорослий, виливає свої образи на вчителів свого чада. Така дитяча позиція рідко буває конструктивною, тому не варто продовжувати бесіду занадто довго. І взагалі, якщо ви розумієте, що розмовляти з таким батьком вам занадто складно, ви спокійно можете покликати когось на допомогу – завуча, психолога, охоронця. Їхня присутність напевно заспокоїть розгніваного батька.

Ситуація: Батьки учнів телефонують вам у пізній час, незважаючи на вихідні та свята. Причому, розмови рідко бувають короткими. А вам ніяково сказати, що ви втомилися або вам потрібно робити сімейні справи.

Правила гри - ось що вам потрібно. І робити це варто на самому початку вашого знайомства з батьками. Ви берете новий клас. На першій зустрічі з батьками або на зборах закладаються основи ваших з ними стосунків. І саме тоді ви повинні розповісти їм про те, як будете вибудовуватися ваше спілкування: коли вони зможуть прийти до школи, щоб поставити вам питання про дитину, коли зможуть вам зателефонувати. Ось тут ви і повідомляєте, що телефонувати вам можна в будь-який будній день до 19 годин(час, звичайно ж, ви встановлюєте самі, але межі не повинні бути занадто тривалими). Не дозволяйте батькам класу телефонувати вам занадто пізно. Ви повинні дати зрозуміти батькам, що готові завжди їх вислухати, зрозуміти і допомогти. Але ви так само повинні з перших хвилин спілкування показати батькам, що у вас є недоторканий час і витримати ту дистанцію, яка надалі не дасть їм турбувати вас вечорами.

Якщо ж деякі батьки все ж таки телефонують вам занадто пізно, то скористайтеся можливістю ще раз встановити межі вашого спілкування. Запитайте, що мама чи тато хотіли запитати, але не відповідайте на питання зразу, а домовтеся, що зателефонуєте завтра в робочий час. Будьте ввічливі, але тверді у своєму намірі не  продовжувати розмову занадто довго. Дайте зрозуміти, що зараз поспішаєте, зайняті якоюсь важливою справою або відпочиваєте.

            Але якщо вам не вдасться згорнути розмову відразу і вона затягується на годину або навіть більше? Вам ніяково перервати співрозмовника, але ви не бачите можливості її закінчити, оскільки співрозмовник весь час говорить. Простий, хоча, можливо, не надто коректний спосіб – імітувати «обрив зв’язку». Ви можете пере телефонувати і продовжити розмову, але ви так перехопите ініціативу. Ви зможете сказати, що із задоволенням поспілкуєтеся із співрозмовником в інший час, але не сьогодні. Будьте наполегливі і не попадайтеся на вудку любителя поговорити. Якомога швидше згортайте розмову і кладіть слухавку.

Ситуація: Що робити, якщо батьки звинувачують вас у недостатній якості викладання, у тому, що ви занадто погано вчите їхню дитину? Низький рівень знань, погані оцінки… Прикро?

Такі слова чути особливо прикро… Адже ви працюєте, не покладаючи рук, намагаєтеся допомогти і навчити кожну дитину. Розгубленість, образа – ось почуття, які відчуває вчитель у цей момент. І хочеться спростувати слова батьків, довести , що це не так. Але ж подібні нападки найчастіше бувають результатом завищених вимог до дитини, бажанням бачити свою дитину найрозумнішою і найкращою… І це не стільки каміння у ваш город, скільки невпевненість у своїх батьківських силах, відчуття, що здібності дитини недостатньо гарні. Не завжди  те, що кажуть батьки, і є істинним сенсом їхніх претензій. Переверніть ситуацію. Для початку вислухайте батьків. Дозвольте їм виговоритися, при цьому ставте навідні питання:

o   Чому ви  так думаєте?

o   Як ви вважаєте, що саме не розуміє ваша дитина?

o   Чи хочете ви прийти на урок, щоб подивитися, як проходить навчання?

Ваша відкритість завжди розташує до вас співрозмовників і скаже їм про те, що ви не згодні з їхньою думкою.

Деякі вчителі вважають, що «кращий спосіб захисту - напад». Вони звинувачують батьків у тому, що ті не виконують з дитиною домашні завдання, проводять з нею мало часу. Але така розмова не буде конструктивною. Вам краще обмежитися короткою розповіддю і парою ілюстрацій до неї. Батьки позбавлені можливості побачити навчальний процес. Дозвольте їм бути присутніми на уроці. Поясніть батькам те, що вони можуть не зрозуміти. Розкажіть об’єктивно про здібності дитини, не забудьте знайти щось позитивне, адже якщо ви будете говорити лише погане, то ваша розмова закінчиться ще гірше, ніж почалася. Покажіть дитячі зошити і прокоментуйте їх. Розкажіть, як оцінюєте роботи, чому саме так, на що батькам слід звернути увагу. Підкресліть, що ви – не противники, а союзники, одна команда, мета якої - дати дитині гарну освіту, підготувати її до життя, не забути про душевні якості