Духовна скарбничка

  У одного чоловіка був маленький син. І як то часто буває з малими дітьми, так і він був дуже непосидючий та любив робити збитки іншим людям, свої дитячі збитки, які вважав за один із способів розваги. Сусіди часто скаржилися на те, що Петрусь (так звали малого) знову зламав молоде деревце, або кидав камінням в їхнього кота, або набив когось із сусідських дітей чи на якусь іншу шкоду, заподіяну ним. 

Батько докладав багатьох зусиль, щоб відучити сина від такої вдачі, проте всі його зусилля були марними. Тоді одного разу він сказав йому: "Бачиш ось дерев'яний паркан довкола нашого подвір'я? Тепер після кожного твого поганого вчинку я забиватиму в нього цвяхи. А коли робитимеш якесь добро - витягуватиму їх." Хлопчик посміхнувся і далі побіг бавитися з дітьми. 

Минали роки і цвяхи в дерев'яному паркані збільшувалися щодня.  Коли Петрусь підріс, зрозумів, що його дитячі пустощі спричиняють іншим людям біль. Йому стало прикро за це і старався тепер робити якомога більше добрих справ. Наснаги для цього йому також додавали цвяхи в паркані. 

На той час, коли Петро закінчив уже інститут і влаштувався на роботу, батько повитягав всі цвяхи. 

Син з радістю підійшов до батька і каже: "Ось бачиш! Моїх добрих діл вже більше ніж було в дитинстві поганих". 

Вони підійшли разом до паркана та подивилися на те місце, де свого часу були забиті цвяхи. І справді, їх там не було жодного. 

Батько був радий, що син зміг виправити себе та обрати добру дорогу в своєму житті, однак зауважив: "Цвяхів вже нема, але від них залишилися сліди, які ніколи не зможуть зникнути".

Коли Бог створив маму

Одного разу добрий Бог вирішив створити... маму. Шість днів та ночей він роздумував і експериментував. та ось з’явився ангел і каже:

— Ти стільки часу тратиш на неї!

— Так... але чи ти читав вимоги замовлення? Вона повинна складатися зі 180 рухомих частин, які можна було б при потребі замінити, її поцілунок має лікувати все — від зламаної ноги до розчарування в коханні, також вона мусить мати шість пар рук.

Ангел похитав головою і недовірливо спитав:

— Шість пар рук?

— Не в руках проблема, — відповів Бог, — а в трьох парах очей, що вона повинна мати.

— Аж стільки! — скрикнув Ангел. Бог ствердно кивнув. Потім додав:

— Одну пару, щоб бачити через зачинені двері, коли питає: "що ви там робите, діти?”, навіть якщо вона вже знає, що вони роблять. іншу пару — на потилиці, щоб бачити те, що не мала би бачити, але що має знати. ще іншу пару, щоб таємно сказати синові, який попав у халепу: "розумію, сину, і люблю тебе”.

— Господи, — сказав Ангел, — вже пізно, йди відпочивати.

— Не можу, — відповів Господь. — вже майже закінчую.

Ангел поволі обійшов навколо моделі матері.

— Надто ніжна, — сказав, зітхаючи.

— Але витривала! — відповів Господь із запалом. — Ти не можеш уявити собі того, що може зробити чи перетерпіти мати.

— Вміє думати? — спитав Ангел.

— Не тільки думати, а вміє також дуже добре користуватися своїм розумом і пристосовуватися до обставин.

Тоді Ангел схилився над моделлю і доторкнувся пальцем до її обличчя.

— Ти щось стікає, — сказав здивовано.

— Так, це — сльоза, — відповів зі смутком Бог.

— А для чого вона? — спитав Ангел.

— Щоб висловити радість, смуток, розчарування, біль.

— Господи, ти — справді геній! — вигукнув захоплено Ангел.

Тихим меланхолійним голосом Бог прошепотів:

— Правду кажучи, це не я створив... ту сльозу...

Бог не створив сліз. То чому їх творимо ми?

Любов — безрозрахункова

Якось під вечір, коли мама поралася на кухні, до неї підійшов одинадцятилітній син з аркушем паперу в руках. 

Прибравши вигляду офіційної особи, хлопчик подав списаний лист мамі. Витерши руки до фартушка, мама почала читати: 

РАХУНОК ЗА МОЮ ПРАЦЮ: 

За замітання подвір'я - 5 грн. 

За порядок у моїй кімнаті -10 грн. 

За купівлю молока - 1 грн. 

Догляд за сестричкою (три полудні) -15 грн. 

За дворазове отримання найвищої оцінки- 10 грн. 

За винесення сміття щовечора - 7 грн. 

Разом - 48 грн. 

Закінчивши читати, мама лагідно глянула на сина, її вираз заполонили спогади. Вона взяла ручку і на зворотньому боці аркуша написала: 

За те, що носила тебе у своєму лоні 9 місяців — 0 грн. 

За всі ночі, які провела коло твого ліжечка, коли ти був хворий - 0 грн. 

За ті всі хвилини, коли заспокоювала і втішала тебе, аби не сумував - 0 грн.

За всі сльози, що витирала з твоїх очей - 0 грн. 

За все, чого тебе вчила кожного дня - 0 грн. 

За всі сніданки, обіди, підвечірки і вечері та канапки до школи - 0 грн. 

За життя, котре присвячую тобі кожного дня - 0 грн. 

Разом - 0 грн. 

Закінчивши писати, мама, ніжно посміхаючись, подала листок синові. 

Хлопчик уважно прочитав написане, і дві великі сльози покотилися по його щоках. Він перегорнув листок і на своєму рахунку написав: "Заплачено", потім обхопив маму за шию і притулився, ховаючи обличчя. 

Коли в особистих і родинних стосунках починають з'являтися розрахунки, все закінчується недобре. Любов — безрозрахункова, інакше її не існує.