Батькам майбутніх першокласникі

Що таке «готовність дитини до школи»?

«Бути готовим до школи – не означає уміти читати, писати і рахувати. Бути готовим до школи – означає бути готовим усьому цього навчитися». Л. А. Венгер, дитячий психолог.

Ні, це не означає, що ви даремно вчили абетку та невтомно рахували яблука. Це означає, що такі навички, як не дивно,– не головне у готовності дитини до школи.

В інтелектуальному плані у дитини мають бути: певний рівень пізнавальних інтересів, готовність до змін, бажання вчитися. Необхідні уміння долати труднощі та доводити розпочату справу до завершення. Важливі для успішного навчання й аналітичні навички: уміння порівнювати, зіставляти, робити висновки та узагальнення.

Першокласник легко вчитиметься, якщо він допитливий, уважний, з цікавістю шукає відповіді на питання, уміє слухати і виконувати не дуже привабливе завдання.

Напрацьовувати усі ці навички слід щодня (ігри, ліплення, читання, спілкування), продовжуючи вдосконалювати їх протягом навчального року.

Вміння спілкуватися з однолітками, а також здатність виконувати роль учня допоможуть швидко адаптуватися у шкільному колективі. Дітям, які не відвідували дитячий садок, можливо, попервах у класі буде дещо складно. Адже у таких малюків уміння спілкуватися у дитячому колективі ще не сформоване. Можуть виникати непорозуміння з однокласниками, з’являтися слізки, відчуття незахищеності. Не панікуйте, а тримайте тісний зв’язок з учителем. Разом з ним ви допоможете своєму першокласнику відчути себе комфортно.

Дитина має бути досить самостійною: вміти одягатися і роздягатися, перевзуватися, зав’язувати шнурки, застібати ґудзики, уміти користуватися туалетом.

Не зайвим буде перед школою відвідати педіатра. Навіть якщо дитина цілком здорова, ви отримаєте рекомендації щодо профілактики захворювань, загартовування.

 

Першокласники та першокласниці

Хлопчики і дівчатка по-різному відчувають простір та орієнтуються в ньому. А головне, по-різному сприймають усе, що з ними відбувається. Отже, і сприйняття школи у них різне.

Дівчатка, зазвичай, більш товариські, контактні. Вони, як правило, краще підготовлені до школи (дівчатка і говорити починають раніше), тому їхня успішність у початкових класах часто вища.

Як не дивно, але важче адаптуються до нових умов хлопчики. До кінця першого навчального року вони у 6 разів більше втомлені, ніж дівчатка. Тому й потребують особливої підтримки.

Хлопчиків треба поступово учити діяти самостійно, підштовхувати до пошуку власних рішень незнайомих, нетипових завдань. І не перестарайтеся, вимагаючи від хлопчиків охайності й ретельності у виконанні завдання.

Ніколи не порівнюйте хлопчиків і дівчаток, не ставте одних у приклад іншим: вони різні навіть за біологічним віком – дівчатка зазвичай «старші» за ровесників-хлопчиків.

 

ТЕМА: ЩО ТАКЕ ГОТОВНІСТЬ ДО ШКІЛЬНОГО ЖИТТЯ?
ЯК ДОПОМОГТИ ДИТИНІ ПІДГОТУВАТИСЯ ДО ШКІЛЬНОГО НАВЧАННЯ.
ПОРАДИ БАТЬКАМ.

    Психологічна готовність дитини до шкільного навчання полягає в тому, щоб до часу вступу до школи в неї склалися психологічні риси, які властиві школяру.
    У дошкільному віці виникають поки що тільки задатки цього перетворення в учня: бажання вчитися, стати школярем, уміння керувати своєю поведінкою і діяльністю, достатній рівень розумового розвитку й розвитку мови, наявність пізнавальних інтересів і, звичайно  знань і навичок, необхідних для шкільного навчання.
    Накопичення цих передумов – непроста справа. Що ж можна і чого не можна робити до школи.
     НЕ СЛІД:
 До приходу в школу змінювати режим життя дитини: позбавляти його денного сну, довгих прогулянок, ігор в достатній кількості;
 Проходити з дитиною програму першого класу, насильно змінюючи гру навчанням.
     НЕОБХІДНО:
 Прищепити дитині інтерес до пізнання навколишнього світу, навчити спостерігати, думати, осмислювати побачене і почуте:
 Навчити долати труднощі, планувати свої дії, цінувати час;
 Вчити дитину слухати і чути своє оточення, поважати чужу думку, розуміти, що свої бажання потрібно узгоджувати з бажаннями  інших людей – дітей і дорослих, прагнути реально оцінювати свої дії й досягнення.
    СВІТОГЛЯД ДИТИНИ, її знання – це те, про що вона дізналася з вашою допомогою за всі дошкільні роки – знання про  навколишній світ, від найближчих його виявів, які вона безпосередньо засвоїла, і до віддалених, які дитина засвоїла, коли їй  пощастило подорожувати з вами, з ваших розповідей, бесід, домашніх занять, з книжок, радіо, телевізора, від друзів тощо.
 Знає про себе( прізвище, імя, адресу), свою родину(як звуть батьків, ким вони працюють, що роблять на роботі), своє місто, вулицю(  трохи історії, назви вулиць, важливі міста, видатні люди)
 Знає явища природи: пори року, їх послідовність (яка пора року настане після літа, а яка після весни, їх загальну кількість , назвати все  по порядку) ; місяці кожної пори року, дні тижня, ; що таке борошно, цукор і як їх роблять; про сонце, дощ, сніг, урожай.
  Знає про світ;
  Полюбляє робити у вільний час ( улюблені книжки, музика, вірші, казки, оповідання, письменник, художники, композитори).
  Знає про дорослих людей: за віком, професіями, які бувають вдома і на роботі, серед людей, на вулиці – за своєю вихованістю –  невихованістю; добротою, чуйністю – байдужістю; яких людей треба поважати, а яких боятися; звідки, на думку дитини, беруться  порядні і не порядні люди;
 Знає про сучасну техніку, транспорт.
 Перш, ніж читати, дитина повинна навчитися слухати, з яких звуків складаються слова, які вона вимовляє. Вона повинна навчитися  робити звуковий аналіз слів, тобто вміти назвати звуки, з яких складається слово.

    Але перш ніж висувати вимоги до дитини поставте до себе запитання: чи висуну я ті ж самі вимоги до себе і своїх близьких?
    Чи, вимагаючи, щоб дитина читала, сама волію проводити вільний час перед телевізором? Привчаючи сина не розкидати речі, не  чекаю цього від чоловіка? Домагаючись чесності від дитини, прошу її сказати по телефону, що мене немає вдома?. До речі,  замисліться, чи поділяєте ви ті шкільні вимоги, які, слідом за вчителем, висуваєте дитині?
    Якщо, приміром, особисто вам глибоко байдужа акуратність, за відсутність якої дитині дорікають у школі, то чи варто лицемірно  ставати на сторону школи проти дитини? Може, краще залишитися на боці дитини й не вимагати від неї того, що для вас немає  значення?
    Яким дітям важко вчитися і з якими дітьми важко працювати вчителю?
 «Чи не рано, - з тривогою запитуєте, ви мами, садити шестирічок за парти, позбавляти безтурботного дитинства, ігор?» Може й  справді квапимося? Насамперед необхідно розрізняти психологічну непідготовленість до школи, яка може бути і у 7, і у 8 років, і  принципову неможливість навчання у 6 років.
 Неготові до шкільного навчання діти завдають учителю найбільше клопоту. Як правило, саме з цієї категорії ведуть свій родовід  відстаючі учні. Найчастіше такі діти бувають неуважними на уроці, випадають із загальної роботи класу, врешті, в них зникає бажання  вчитися й інтерес до шкільного життя.
 Як можна визначити психологічну готовність чи неготовність дітей до школи? Що таке «зрілий дошкільник»?
     «Дошкільну зрілість» можна визначити як психічний стан дитини дошкільного віку, що характеризується високим ступенем  розвитку тих якостей і процесів , що переживають свій розквіт саме в дошкільний період.. і для яких цей період є сенситивним. Для 6- річних дітей із гарним психічним розвитком найтиповіший – змагальний рівень спілкування, довільність у сфері спілкування з  дорослими і відкриття дитиною своїх переживань у сфері самосвідомості. Крім того, важливим є:
 Сформовані прийоми ігрової діяльності;
 Розвинені соціальні емоції й високий рівень морального розвитку;
 Розвинена уява;
 Високий рівень наочно-образного мислення, пам’яті, мовлення.
    Варто звернути увагу на сам факт недостатньої підготовленості до шкільного навчання значної частини дітей, які приходять до  школи. Це створює труднощі для всіх. Важко , насамперед, самим дітям, важко батькам, важко вчителю та іншим дітям в класі, які  змушені пристосовуватися до спільної навчальної діяльності з такими дітьми.
    Існує три групи основних труднощів, з якими стикаються неготові до школи діти.
 Взаємини і взаємодії з однолітками( невміння слухати товариша і стежити за його роботою, змістовно спілкуватися з однолітками,  погоджувати з ними свої дії)
     Сфера спілкування з дорослим.( нерозуміння запитань учителя, його особливої позиції, специфічності навчальних ситуацій і  навчального спілкування)
     Сфера власної самосвідомості ( завищена оцінка своїх можливостей і здібностей, необ’єктивне ставлення до результатів своєї  діяльності, неправильне сприйняття оцінок учителя).
    Отже, що ж містить у собі поняття «психологічна готовність  до школи?»Компонентами є:інтелектуальна, особистісна та вольова  готовність.
    Інтелектуальна готовність не зводиться до наявного в дитини словникового запасу, спеціальних умінь і навичок. Чинні програми,їх  засвоєння вимагають порівнювати, аналізувати, узагальнювати, робити самостійні висновки.
    Особистісна готовність - це ставлення дитини до школи, до навчальної діяльності, до вчителів,  до самої себе. Якщо дитина не  готова до соціальної позиції школяра, то наявність необхідного запасу умінь і навичок, високого рівня інтелектуального розвитку їй  буде важко в школі. Такі першокласники поводяться в школі по-дитячому, вчаться нерівномірно. Вони успішні, якщо заняття  викликають у них безпосередній інтерес. Але якщо інтересу немає й діти виконують завдання з почуттям відповідальності, то такий  першокласник робить його недбало, наспіх, і йому важко досягти потрібного результату. 
     До 6 років відбувається формування основних елементів вольової дії: дитина здатна поставити мету, прийняти рішення, намітити  план дії, виконати його, докласти певних зусиль, подолати певні перешкоди, оцінити результати своєї дії.. Важливим є й уміння підпорядкувати свою поведінку новим нормам і правилам, орієнтуватися на вказівки вчителя, звернені до класу загалом, здатність і бажання уважно слухати й точно виконувати ці вказівки